ТУРИСТИЧНИЙ І КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК БЕРЕГОВА ЗА ОСТАННІ ДЕСЯТИЛІТТЯ – РОЛЬ ІСТОРИЧНИХ ЦЕРКОВ

Анотація

Берегове, колишній центр Березького комітату, і у XXI столітті залишається культурним, духовним та релігійним осередком угорської спільноти Закарпаття. Актуальність теми зумовлена тим, що сьогодні на формування ідентичності міста, а також на його культурну й туристичну пропозицію значний вплив мають інституції трьох історичних конфесій – римо-католицької, греко-католицької та реформатської громад. Предметом дослідження є діяльність цих спільнот, інституції яких, окрім суто релігійних функцій, виконують також важливі громадські, культурні, освітні, соціальні та туристичні завдання. Метою дослідження є аналіз туристичних аспектів розвитку, здійсненого зазначеними релігійними громадами, з особливим акцентом на сучасний стан охорони пам’яток. Методологічну основу становлять вторинні дослідження, що передбачають огляд відповідного законодавства у сфері охорони культурної спадщини, офіційних реєстрів, а також публікацій, присвячених архітектурній спадщині міста. Первинне дослідження базувалося на польових обстеженнях і методі спостереження, доповнених професійним досвідом автора в досліджуваній сфері. Результати дослідження свідчать, що центри, створені протягом останнього десятиліття – Паломницький дім імені Пастора Ференца, Греко-католицький центр імені Елемера Ортутая, а також інституції, сформовані навколо реформатського храму в Береговому, – стали ключовими опорами збереження ідентичності. Крім того, їхня роль у туристичному житті міста проявляється на кількох рівнях: як об’єкти архітектурної спадщини, як елементи туристичної інфраструктури та через різноманітні послуги (заклади розміщення, музеї, заходи, інші туристичні сервіси). Практичне значення та застосовність отриманих результатів полягають у тому, що релігійно-культурна інфраструктура не лише підтримує життєздатність місцевої громади, але й має значний туристичний потенціал, який може стати одним із ключових чинників майбутнього розвитку Берегового. У підсумку можна стверджувати, що розвиток релігійно-культурної інфраструктури поряд із збереженням об’єктів архітектурної спадщини є запорукою довгострокового зміцнення туризму й економіки регіону.