ДЕТЕРМІНАНТИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ ТА КРАЇН ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ: ДИНАМІКА ТА СТРУКТУРА (2021–2024 РР.)

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення зовнішньоекономічної стратегії України на тлі повномасштабної агресії рф та блокування традиційних торговельних шляхів. У сучасних геополітичних умовах Південна Америка постає як критично важливий вектор для диверсифікації експорту та забезпечення ресурсних потреб держави. Глобальні зміни в архітектурі світової торгівлі та активізація співпраці з країнами Південноамериканського регіону потребують наукового обґрунтування нових моделей взаємодії, що відповідатимуть актуальним безпековим та економічним викликам України. Предмет дослідження – зовнішньоторговельні зв’язки України з країнами Південної Америки в умовах воєнного стану. Метою дослідження є комплексний аналіз трансформацій зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами Південної Америки протягом 2021–2024 рр. та ідентифікація чинників їхньої стійкості. Методи: системний підхід, аналіз ланцюгових індексів динаміки, розрахунок коефіцієнтів резильєнтності товарних груп та картографічна візуалізація. Результати дослідження: доведено, що ключовими детермінантами трансформації торгівлі стали: логістична (переорієнтація з глибоководних портів Чорного моря на дунайські та європейські хаби), безпекова (зміна структури попиту на користь критичного імпорту) та інституційна (активізація дипломатичної присутності). Встановлено, що повномасштабне вторгнення спричинило падіння обсягів експорту у 10,4 раза (з 480 млн дол. у 2021 р. до 46 млн дол. у 2023 р.), тоді як імпорт продемонстрував вищу резильєнтність, скоротившись лише у 1,8 раза. Виявлено, що у 2024 році відбулася адаптація потоків, де Бразилія акумулювала понад 45% усього регіонального товарообігу, а Еквадор став лідером за темпами відновлення (імпорт зріс на 12% стосовно довоєнного базису). Доведено зміщення акцентів у товарній структурі в бік мінеральних добрив, продукції машинобудування та сегменту військово-технічного призначення. Висновок: попри логістичний колапс та безпекові ризики, відбулася якісна кристалізація відносин із ключовими партнерами в регіоні. Перехід від широкої експансії до прагматичної концентрації на стратегічно важливих ринках Південної Америки створює фундамент для формування нових альянсів у межах трансрегіонального співробітництва з державами цього материка та зміцнення економічної стійкості України. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання отриманих даних Міністерством закордонних справ та Міністерством економіки України для реалізації Комунікаційної стратегії «Україна – держави Латинської Америки і Карибського басейну». Результати можуть слугувати базою для бізнес-структур у плануванні експорту в умовах обмеженої логістики, а також для розробки державних програм диверсифікації зовнішньої торгівлі. Перспективи подальших досліджень: аналіз впливу відновлення вітчизняного морського коридору на динаміку постачання високогабаритних товарів до країн Тихоокеанського узбережжя Південної Америки.