ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ВОЄННОГО ТУРИЗМУ: ФІЛОСОФСЬКИЙ ПОГЛЯД НА ВИКЛИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПРИРОДУ ФЕНОМЕНУ

Анотація

Актуальність дослідження. В умовах повномасштабної російсько-української війни постає гостра потреба у філософському осмисленні взаємодії людини з воєнною спадщиною. Концептуальна неоднорідність воєнного туризму вимагає створення методологічного фундаменту для розуміння явища як екзистенційного та етичного досвіду. Предмет дослідження. Філософсько-методологічні засади, онтологічні характеристики та екзистенційно-етичні виміри воєнного туризму. Мета дослідження. Здійснити комплексну філософську рефлексію сутності воєнного туризму та обґрунтувати методологічну базу для його інтерпретації. Методологія дослідження. Застосовано онтологічний аналіз (категорії простору, часу та матерії), феноменологічний підхід (дослідження інтенційності та «епохе»), екзистенційно-етичний аналіз (концепції «межових ситуацій» та відповідальності перед «Іншим»), а також постпозитивістський підхід (ідеї П. Фейєрабенда). Результати дослідження. Виявлено, що концептуальна неоднорідність воєнного туризму є закономірним відображенням складності об’єкта. Встановлено, що онтологічний статус воєнного туризму визначається через «розщеплену темпоральність» та функціонування у специфічних ландшафтах-гетеротопіях, де матеріальні сліди війни актуалізуються лише через інтенційну дію суб’єкта. Доведено, що феноменологічна редукція у воєнному туризмі виступає інструментом очищення сприйняття від повсякденних стереотипів, не заперечуючи при цьому етичної дистанції між агресором і жертвою. Визначено, що взаємодія з воєнними пам’ятками здатна провокувати «межові ситуації», які трансформують туристичну практику у внутрішню екзистенційну подію, що веде до автентичності буття. Наукова новизна. Здійснено філософський аналіз воєнного туризму. Поглиблено розуміння воєнного ландшафту як «тексту», що потребує герменевтичного розшифрування. Обґрунтовано тезу про трансформацію відвідувача воєнних дестинацій зі спостерігача на свідка, що перетворює пам’ять на акт етичного опору забуттю. Сфера застосування результатів. Розробка стратегій комеморації, етичних кодексів туризму, музейних комплексів та освітніх курсів з антропології, туризмології, етики й культурології. Висновки. Філософська рефлексія підтверджує, що воєнний туризм у своїх «вищих» формах є актом моральної співпричетності та екзистенційним викликом. Подальших досліджень потребують питання меморіалізації та вплив цифрових репрезентацій війни на глибину екзистенційного досвіду.