ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ЕТНОКУЛЬТУРНИХ РЕСУРСІВ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ В ШКІЛЬНІЙ КРАЄЗНАВЧО-ТУРИСТИЧНІЙ РОБОТІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2786-5843/2023-1-1Ключові слова:
етнокультурні ресурси, етнічний туризм, етнографічні райони Львівської області, краєзнавство, шкільний туризмАнотація
У статті обґрунтовано важливе туристично-краєзнавче значення етнокультурних ресурсів, які розглядаються як поєднання культурних надбань етнічних спільнот і груп. Розкриваючи на прикладах рідної місцевості взаємопов’язаність різних історично-географічних явищ, поширення етнокультурних ресурсів відображає важливі особливості географії рідного краю. На практиці етнокультурні ресурси активно використовуються в шкільному туризмі, що сприяє формуванню в учнів навиків самостійного збору та опрацювання географічної інформації. З огляду на географічне положення та історико-політичні передумови у Львівській області зосереджена велика кількість етнокультурних ресурсів, створених етнографічними групами українського народу та етнічними меншинами (вірменами, поляками, євреями, німцями), Дослідження показали, що поширення етнографічних ресурсів Львівської області диференційоване за п’ятьма етнографічними районами, кожен з яких виділяється своїми особливостями традиційної матеріальної і духовної культури. Водночас пам’ятки культури, створені в процесі життєдіяльності етнічних меншин, розміщені здебільшого у містах. У статті зроблено висновок, що географія етнокультурних ресурсів розкриває різні етапи заселення й політичного розвитку Львівської області, що може бути використано при вивченні географії регіону в середній школі. В розвитку шкільного туризму особливо важливе значення мають такі центри, як Львів, Дрогобич, Самбір, Стрий, Червоноград, де розміщені краєзнавчі та етнографічні музеї, є різнобічні культурні пам’ятки.
Посилання
Дутчак О. Теоретико-методологічні проблеми українського етнотуризму: історіографія. Вісник Прикарпатського університету. Історія. 2013. Вип. 23-24. С. 318–322.
Голод А.П., Мисяк О.М. Етнічний туризм в Карпатському регіоні: структурні особливості та проблеми розвитку. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Економічні науки. 2015. Вип. 15(1). С. 85–87.
Дністрянська Н.І. Етнічний туризм як перспективний напрям розвитку туристичної галузі Львівської області в умовах соціально-політичних ризиків. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. № 1. 2023. С. 132–149.
Кулаковська І.М. Розвиток етнічного туризму на Житомирщині в часи становлення державності України. URL: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vdakk/2012_3/26.pdf.
Dnistryanskyy М., Berghauer О., Fodor D. Characteristics and trends of cultural tourism in Transcarpathia. Зб. наук. праць Черкаського державного технологічного ун-ту. Серія: Економічні науки. Вип. 37. Частина 1. 2014. С. 67–76.
Орлова М.Л. Етнічний туризм – перспективний напрямок розвитку туризму на Одещині. IV Міжнародна наук. конф. Київ, 2008. Вип. 4. С. 301–303.
Бучко, Ж. Музейна культурна спадщина Чернівецької області в маршрутах етнотуризму. Історія української географії та картографії. 2010. С. 194–197.
Заставецька О.В., Заставецька Л.Б, Дударчук К.Д. Національно-культурні товариства як фактор розвитку міжнародного туризму. Подільські читання (Географія. Біологія. Екологія. Охорона природи). 2013. С. 69–71.
Шикеринець В. В. Передумови розвитку етнотуризму в Карпатському регіоні. URL: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpdduu/du/2012_221/html/28.html.
Шпарага Т., Михалюк М. Туризм місцями єврейських захоронень. Історія української географії. 2012. Вип. 26. С. 136–140.