ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ СТАЛОГО ТУРИЗМУ: СОЦІАЛЬНІ, ЕКОНОМІЧНІ Й ЕКОЛОГІЧНІ ВИМІРИ ЗА МЕЖАМИ ЗРОСТАННЯ

Анотація

Актуальність дослідження: автори висвітлили складні взаємозв’язки між міським туризмом і сталим розвитком, акцентуючи увагу на балансі між економічним зростанням, соціальною справедливістю й екологічною відповідальністю. Предмет дослідження: еволюція моделей управління сталим розвитком туризму в міському середовищі, де перенасичення туристами, короткострокова оренда житла та зміни у взаємодії між місцевими жителями й відвідувачами створюють нові виклики для політиків. Метою дослідження є аналіз теоретичних підходів до управління сталим туризмом, оцінювання соціальних наслідків розширення туристичної діяльності й розроблення стратегій управління, що інтегрують туризм у ширший контекст міського планування, дотримуючись принципів сталості. Методологія дослідження включає систематичний аналіз наукової літератури щодо сталого розвитку туризму, моделей розвитку міського туризму й теорій управління дестинаціями, з особливим акцентом на моделі життєвого циклу туристичної території Р. Батлера й індекс роздратування Д. Доксі. Застосовано порівняльний аналіз кейсів, зокрема аналіз політичних змін у сфері туризму в європейських містах, які стикаються з проблемами надмірного туризму. Критично оцінено основні якісні показники, що стосуються управління відвідувачами, допустимого навантаження на туристичні дестинації та моделей управління. Результати дослідження свідчать, що традиційні підходи до управління туризмом зосереджуються переважно на економічних перевагах, тоді як сучасні стратегії мають орієнтуватися на довгострокову соціальну сталість, інтегруючи участь зацікавлених сторін, добробут місцевих жителів і збереження культурної спадщини. Дослідження виявляє зміщення парадигми від мінімізації негативних впливів туризму до активного максимізування його позитивного внеску, зокрема розвитку інфраструктури, економічної диверсифікації та культурного відродження. Крім того, моделі управління, які ґрунтуються на партисипативному прийнятті рішень та адаптивному менеджменті, є більш ефективними в збалансуванні туристичного зростання з інтересами місцевих громад. Практичне значення: отримані результати можуть бути застосовані в муніципальному управлінні, під час розроблення туристичної політики та стратегічного міського планування. Політикам, міським планувальникам і представникам туристичної галузі запропоновано моделі управління, що сприяють розробленню збалансованих, орієнтованих на громаду політик сталого туризму. Висновки дослідження також мають наукове значення, оскільки поєднують теоретичні підходи до розвитку туризму з практичними аспектами міської сталості. У підсумку дослідження підкреслює необхідність переходу від традиційних економічно орієнтованих моделей управління міським туризмом до комплексних підходів, що інтегрують екологічну відповідальність, соціальну справедливість та ефективне управління. Перспектива подальших досліджень має бути спрямована на вивчення ролі цифровізації, стійкості до кризових явищ і порівняльний аналіз політик для вдосконалення стратегій сталого туризму. Комплексний, оснований на участі зацікавлених сторін підхід стане ключовим чинником забезпечення позитивного внеску туризму в розвиток міст, уникаючи при цьому соціальних та екологічних загроз.