ДЕМОГРАФІЧНІ ПОРОГИ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ У СКОРОЧУВАНИХ СІЛЬСЬКИХ ГРОМАДАХ: ТРАНСКОРДОННЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОСЕЛЕНЬ ВЕЛИКОЇ КУМАНІЇ В УГОРЩИНІ ТА СЕРБІЇ

Анотація

Актуальність дослідження. У сучасних умовах депопуляції сільських територій Центральної Європи особливої ваги набуває розуміння зв’язку між демографічними процесами та збереженням культурного коду, тому метою цього дослідження є аналіз взаємозв’язків між демографічним скороченням та стійкістю культурної ідентичності на основі транскордонного порівняння чотирьох поселень Великої Куманії в Угорщині та Сербії (Войводина). Робота висвітлює, як депопуляція, старіння та селективна еміграція створюють «порогові умови», що безпосередньо загрожують міжпоколінному відтворенню спадщини громади. У дослідженні застосовано змішаний підхід, що поєднує лонгітюдний демографічний аналіз (1949– 2022) із 23 напівструктурованими глибинними інтерв’ю та опитуванням стейкголдерів за шкалою Лікерта для зіставлення суб’єктивного сприйняття кризи з об’єктивними статистичними даними. Виявлено різку дивергенцію: тоді як угорські малі міста (Карцаґ, Кішуйсаллаш) демонструють відносну демографічну стійкість, периферійні райони Войводини (Стара Моравиця, Пачир) стикаються з екстремальною втратою населення, зберігши менш ніж половину вихідної чисельності, при цьому зафіксовано винятково сильну негативну кореляцію (r = –0,95) між старінням та демографічними змінами, а також прямий зв’язок між рівнем заробітної плати та чисельністю дітей (r = 0,90). Аналіз доводить, що за слабшання сімейної соціалізації культурна тяглість дедалі більше покладається на цілеспрямовані інституційні та символічні компенсаторні механізми. Отримані результати мають високу практичну цінність для розробки стратегій регіонального розвитку периферійних територій Європи, доводячи, що збереження ідентичності є безпосередньою функцією економічної здатності утримувати населення та інституційної щільності. Дослідження доходить висновку, що без цілеспрямованих структурних втручань громади, які опиняються у «демографічній пастці», приречені на невідворотну ерозію своєї живої культурної спадщини, оскільки стійкість ідентичності критично залежить від досягнення конкретних демографічних порогів.